МІСЯЦЬ - ПРИРОДНИЙ
СУПУТНИК ЗЕМЛІ
Мі́сяць — єдиний природний супутник планети Земля. Це другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною природний супутник планет Сонячної системи. Також є першим і єдиним позаземним об'єктом природного походження, на якому побувала людина. Середня відстань між центрами Землі і Місяця — 384 467 км
Давні римляни називали Місяць Луною (лат. Luna) від індоєвропейського кореня louksnā — світла, заграва. Звідси грец. λύχνος — світильник. Греки називали супутник ЗемліСеленою (грец. Σελήνη), стародавні єгиптяни — ях (іях).
Планетарні характеристики
- Радіус = 1738 км
- Велика піввісь орбіти = 384 400 км
- Орбітальний період = 27,321 661 діб
- Ексцентриситет орбіти = 0,0549
- Нахил орбіти до екватора = 5,16
- Температура поверхні = від −160° до +120 °C
- Доба = 708 годин
- Середня відстань від Землі = 384 400 км (у перигеї — 356 400 км, в апогеї — 406 800 км)[1]
Місяць привертав увагу людей з доісторичних часів. Це другий за яскравістю об'єкт на небосхилі після Сонця. Оскільки Місяць обертається навколо Землі з періодом близько місяця, кут між Землею, Місяцем і Сонцем змінюється; ми спостерігаємо це явище як цикл місячних фаз. Період часу між послідовними новими місяцями становить 29,5 днів (709 годин).
Щільність Місяця порівнянна із щільністю земної мантії. Тому у Місяця або немає, або дуже незначне залізне ядро. Внутрішня будова Місяця вивчено за сейсмічними даними, переданим на Землю приладами космічних експедицій «Аполлон». Товщина кори Місяця 60-100 км. Товщина верхньої мантії 400 км. У ній сейсмічнішвидкості залежать від глибини і зменшуються в залежності від відстані. Товщина середньої мантії близько 600 км. У середній мантії сейсмічні швидкості постійні. Нижня мантія розташована глибше 1100 км. Ядро Місяця, що починається на глибині 1500 км, можливо, рідке. Воно майже не містить заліза. Тому Місяць має дуже слабке магнітне поле, що не перевищує однієї десятитисячної частки земного магнітного поля. Зареєстровані місцеві магнітні аномалії.
Мал. 2 будова Місяця
Мал. 2 будова Місяця
Припускають, що в ранні періоди своєї історії Місяць обертався навколо осі швидше і, отже, повертався до Землі різними частинами своєї поверхні. Але через близькість масивної Землі в твердому тілі Місяця виникали значні приливні хвилі. Процес гальмування Місяця тривав до тих пір, поки він не опинився постійно повернутим до нас тільки однією стороною.
Атмосфера на Місяці
Атмосфера на Місяці практично відсутня. Це зумовлює різкі перепади температур в декілька сотень градусів. У денний час температура на поверхні досягає 130 ° C, а вночі вона опускається до -170 ° C. У той же час на глибині 1 м температура майже завжди постійна. Небо над Місяцем завжди чорне, оскільки для утворення блакитного кольору неба необхідне повітря, який там відсутній. Немає там і погоди, не дують і вітри. Крім того, на Місяці панує повна тиша.
Одним з найцікавіших видів астрономічних явищ, пов'язаних з Місяцем, є затемнення.
Затемнення бувають:
-сонячними (Місяць загороджує собою Сонце)-місячними (земна тінь приховує Місяць)
Затемнення трапляються в ті моменти, коли Сонце, Земля та Місяць вишиковуються в одну лінії в своєму русі. Неважко збагнути, що це буває або в повний місяць, або в молодика.
Фази Місяця
Місяць не є самосвітним тілом, як і всі планети. Спостерігати його можна лише тому, що він відбиває світло Сонця. Місяць завжди освітлюється Сонцем лише з одного боку, але земний спостерігач у різний час бачить освітлену половину під різними кутами. Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називають фазами. Фази залежать від відносного розташуванняЗемлі, Місяця й Сонця.
Молодик — фаза, коли місяць перебуває між Землею і Сонцем. У цей час він невидимий для земного спостерігача.
Повня — протилежна точка орбіти Місяця, у якій його освітлена Сонцем півкуля видима земному спостерігачеві повністю.
Проміжні фази — положення Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач бачить більшу або меншу частину освітленої півкулі, їх називають чвертями.
Немає коментарів:
Дописати коментар